Музичне життя Лодзі в середині ХІХ століття

Розквіт польського міста Лодзь припав на середину – другу половину XIX століття. Буквально на очах середньовічна Лодзь перетворилася з селища у великий промисловий центр Королівства Польського. Було б помилкою вважати, що у промисловій Лодзі не було місця для музики. Музичне життя тут вирувало: проводилися концерти, оперети, водевілі, а музиканти об’єднувалися у музикантські цехи. Та й самі мешканці Лодзі купляли музичні інструменти, щоб влаштовувати вечори музики вдома, пише lodz-trend.eu.

Музикантські цехи в XIX ст.

У середині XIX століття лодзькі музиканти об’єднувалися в так звані музикантські цехи – це професійні об’єднання народних музикантів, які існували в країнах Європи в XVI-XIX століттях. Музикантські цехи існували поряд з іншими цехами.

Хоча в історичних документах немає прямої згадки, що музиканти Лодзі створювали цехи, однак все ж є підстави, які дозволяють стверджувати, що певна цехова організація музикантів у 1860-х роках у Лодзі таки існувала. Це пов’язано з тим, що Юліуш Ґюнтер, який був диригентом хору «Gloria», 21 листопада 1864 року направив листа до поліції міста Лодзь з проханням дозволити організувати всеношну партію 24 листопада 1864 року для «всього зібрання музикантів».

Декількома днями раніше з аналогічним проханням до поліції зверталася гільдія шевців з Лодзі, які назвали себе «Збори майстрів-шевців і челядь». Шевці також просили організувати гру для «всього зібрання».

У 1867 році у Лодзі було засновано міський оркестр. Великих зусиль для цього доклав Август Генріх, який був капельмейстером «Музичного товариства». Саме він отримав дозвіл від міської влади на заснування міського оркестру. Сам Август Генріх хотів виконувати обов’язки такого собі міського музичного директора, який керував би всім музичним життям Лодзі, тобто навчав інструменталістів, організовував концерти, видавав дозволи на виступи на вечірках тощо. Однак Августові Генріху в цьому було відмовлено.

Фактично координаторами музичного життя в Лодзі в середині XIX століття були диригенти, власники ресторанів, кав’ярень та залів, а також комітети благодійних установ, шкіл та хорів.

Якими були концерти у Лодзі

Часто концерти влаштовували самі диригенти оркестрів та хорів. Робили це для того, щоб було за що утримувати оркестр або хор. Щоб заманити, якомога більше відвідувачів на концерт та отримати більший дохід від продажу квитків, майбутній захід рекламували не лише на афішах, а й передусім у місцевих газетах. Квитки розповсюджували на виставах, у кав’ярнях та кондитерських та навіть розносили по домівках.

Наприклад, звичайним пунктом продажу квитків була кондитерська «Szwetysza» на розі Нового Ринку та вулиці Константиновської.

Діапазон концертів у Лодзі в середині XIX століття був надзвичайно різноманітним – це були і камерні, і хорові, і гумористичні, і бенефісні, і благодійні концерти. Концерти в Лодзі, зазвичай, починалися ввечері о 19.30 або 20.00, рідше відбувалися з 18.00 до 19.00. У парках і скверах, зазвичай, вони починалися раніше – о 15 годині.

Вартість квитків на концерт коливалася від 75 (рідше від 50) копійок до 1,5 крб. Наприклад, за вхід концерти в садах платили від 10 до 50 копійок, а часто коштів за вхід могли й взагалі не брати, сподіваючись, заробити більше грошей на фуршеті.

Велику допомогу в організації концертів надавали місцеві гурти художньої самодіяльності. І хоч музиканти, які входили до цих гуртів, не були професіоналами, втім вони виступали на концертах на рівні приїжджих музикантів, часто заповнюючи прогалини в програмі.

У середині XIX століття концерти у Лодзі складалися переважно з двох-трьох частин, кожна з яких, переважно, складалася з чотирьох номерів. Зазвичай, виступи сольних співаків перепліталися з виступами тріо та вокальних квартетів, інструментального соло (скрипка, фортепіано, віолончель), оркестрів та хорів.

Типовими для Лодзі того часу були такі концертні оголошення:

«Інструментальний концерт у трьох відділеннях. У програмі буде соло для фортепіано, дует для 2-х фортепіано, тріо для фортепіано, скрипки та віолончелі, квартети, квінтети для фортепіано, п’єси для 2-х фортепіано».

Музичний концерт частіше за все починався з увертюри до опери чи маршу, рідше з симфонії чи оперної арії. В кінці концерту глядачі могли почути вокальне чи інструментальне соло, вокальне тріо, струнний квартет, хор чи оркестр.

Варто зазначити, що у 1860-х роках серед фабричних, купецьких та ремісничих кіл Лодзі, почав зростати попит на водевілі, опери та оперети. Цим не могли не скористуватися польські та німецькі власники ресторанів та банкетних залів у Лодзі. Наприклад, впродовж декількох років, починаючи з 1867 року, Лодзь декілька разів відвідувала польська актриса і співачка Анастазія Трапші.

До Лодзі також приїздили німецькі опереткові ансамблі. Часто вони відвідували місто з концертами та виставами на запрошення впливових лодзьких фабрикантів німецького походження.

Де влаштовували концерти та оперети

Як уже згадувалося вище, концерти в Лодзі у XIX столітті організовували в ресторанах, кав’ярнях, парках, садах та в банкетних залах. Однак не лише там.

До побудови театрально-концертної зали в Лодзі, концерти міського оркестру та військових оркестрів проводилися на площі Новий Ринок перед ратушею, у парку Здруліска, на галявинах міських лісів і в садах великих ресторанів.

Одним із найдавніших місць концертування у Лодзі був Paradyz – ресторан, оточений садом, який був збудований за кошти лодзького фабриканта Людвіка Гейера. Знаходився Paradyz на головній вулиці Лодзі – Пьотрковській, 175. Крім ресторану і саду тут була корчма та маленький театр. Тобто, такий собі розважальний комплекс XIX століття.

Тут проводилися різноманітні ігри, організовувалися концерти оркестрів і  ансамблів із солістами, грали оперети. Тут виступали польські та німецькі театральні групи, а також іноземні оркестри та інструментально-вокальні групи.

До наших днів від Paradyz не залишилося й сліду. У 1977 році його залишки розібрали. На початку XXI століття з боку Алеї ім. Костюшко росли 200-літні дуби – це був єдиний спогад, який залишився від місця концертування, побудованого Людвіком Гейером.

В тодішній Лодзі концерти та оперети також влаштовували у приміщеннях театрів. Зокрема, популярним місцем серед жителів Лодзі був театр «Аркадія», побудований у 1864 році Фридериком Зелліним. Тут ставилися не тільки драми, а й музичні комедії, оперети, влаштовувалися концерти в строго визначені дні тижня.

Діяли також концертні зали. Серед відомих, зокрема, концертний зал Фогеля, на вул. Дзельній 18 (пізніше тут з’явилася Лодзька філармонія). У 1886 році Ігнацій Фогель побудував концертний будинок на території вулиці Нарутовича, 20. У залі виступали різноманітні колективи та відомі музиканти, зокрема,  Артур Рубінштейн, проводилися бали, академії, благодійні акції та лекції.

Лодзяни залюбки купували музичні інструменти

Заможні жителі міста Лодзь у середині XIX століття могли дозволити собі придбати музичні інструменти та ноти. Музичні ноти лодзяни купували у книгарні Юліуша Арндта, яка відкрилася у 1859 році на вулиці Пьотрковській. Книгарню часто називали музичною, адже в ній був цілий відділ музичної літератури.

Щодо закупівлі музичних інструментів, то їх до Лодзі привозили з інших міст, однак можна було придбати й на лодзьких інструментальних фабриках. Були у місті й приватні крамниці музичних інструментів. Наприклад, у 1876 році М. Ґетцель відкрив не лише майстерню мідних і дерев’яних духових інструментів, а й крамницю різноманітних музичних інструментів.

На початку того ж, у 1876 році, Густав Наезе також заснував музичну крамницю зі скрипками та гітарами. Крім того, Альберт Войтінек відкрив у 1877 році великий музичний магазин з різноманітними інструментами, а з 1881 року Дітмар Манассе керував магазином піаніно та фортепіано на тодішній вулиці Заводській.

Попит на музичні інструменти в Лодзі у другій половині XIX століття свідчив про зростання музичної культури.

Comments

.,.,.,.