Польська співана поезія має багату традицію та довгий перелік видатних виконавців. Адже поезія, яка перетворилася на пісню, може достукатися до сердець навіть тих, хто не читає віршів. Чимало співаних поезій завдяки популярним співакам-композиторам стали відомими на всю країну, десятиліттями вони не зникали з етерів радіостанцій.
Надзвичайно великий внесок у популяризацію співаної поезії зробила виконавиця родом з Лодзі Ельжбета Адам’як. Вона стала справжньою зіркою цього музичного жанру. Хоч, як розповідала сама співачка, вона ніколи не відчувала себе зіркою та не прагнула слави, пише lodz-trend.eu.
Ранні роки
Народилася майбутня співачка, композиторка та гітаристка 5 вересня 1955 року у Лодзі. У ранньому віці Ельжбета зрозуміла, що музика та поезія – це її життєве покликання.
Її першим місцем навчання була Державна початкова та середня музична школа імені Генрика Венявського у Лодзі. У початковій школі Ельжбета відвідувала клас гри на фортепіано. Перейшовши в середню школу, дівчина почала опановувати гру на класичній гітарі.
А далі почала вивчати соціологію у Лодзькому та Ягеллонському університетах. У студентські роки Ельжбета Адам’як активно поринула у творчість: вона почала співпрацювати з гуртами, які виконували поетичні балади та туристичні пісні. Крім цього, співачка познайомилася з відомими поетами, авторами пісень та композиторами.
Творчість настільки поглинула Ельжбету, що вона вирішила перервати навчання на третьому курсі та присвятити себе співу.
Популярність її знайшла сама
Як співачка Ельжбета Адам’як дебютувала у 1974 році на Національному огляді студентської туристичної пісні у Лодзі. Згодом перебралася до Кракова, де почала тісно співпрацювати з місцевою мистецькою спільнотою молоді. Зокрема, співпрацювала з такими гуртами, як «Wolna Grupa Bukowina» та «Nasza Basia Kochana». Ці групи виступали, переважно, у жанрі співаної поезії та фолк-рок.
У 1975 році Адам’як отримала нагороду за свій співочий та композиторський дебют на Студентському пісенному фестивалі у Кракові. А в 1977 році після концерту на Сценічному ярмарку в Познані виконавиця зробила свої перші студійні записи для Польського радіо та радіо в Кельні.
Ельжбета Адам’як стала улюбленицею польських студентів у 1970-х роках. Такі поетичні балади, як «Jesienna zaduma», «Do Wenecji stąd dalej co dzień», «Trwaj, chwilo, trwaj» принеси їй справжній успіх та впізнаваність.
Хоч, як розповідала сама музикантка, їй було байдуже на славу, яка звалилася на неї, наче снігова лавина. А ще вона ніколи не прагнула життя в центрі уваги чи червоних доріжок.
Себе Ельжбета часто називала «співаючою композиторкою, а не вокалісткою». Також вона розповідала, що жанр співочої поезії ніколи не буде настільки популярним серед слухачів, як поп-музика, рок чи диско-поло.
Та втім, Адам’як змогла популяризувати цей жанр не лише у Польщі, а й далеко за її межами. Крім участі у фестивалях та концертах у Польщі, співачка часто виступала за межами рідної країни. Причому, географія її гастролей була доволі широкою. Вона співала, зокрема, в Німеччині, колишній Югославії, Чехії, Угорщині, Франції, а також в Австралії та США. Її активна гастрольна діяльність припала на кінець 1970-х-початок 2000-х років.
У 1978 році виконавиця з Лодзі випустила свій перший альбом, який вона назвала своїм іменем «Elżbieta Adamiak». Він, як і всі наступні альбоми співачки, виявився успішним. Це підтверджували не лише поціновувачі творчості Ельжбети Адам’як, а й музичні критики.
За роки своєї творчої діяльності співачка стала володаркою багатьох престижних мистецьких нагород. А ще серед шанувальників вона заслужено отримала звання першої леді польської співаної поезії.
Починаючи з 2010-х років, про виконавицю ставало дедалі менше чути. Попри те, що Адам’як продовжувала писати вірші та співати, вона зізнавалася, що період її творчого розквіту, як співачки уже позаду. А в одному зі своїх інтерв’ю пані Ельжбета поскаржилася на вигоряння.
«У мене таке враження, ніби Божий мішок таланту вичерпано. У мене є матеріал для двох альбомів, але я вже не маю ні сил, ні грошей, щоб це продовжувати», – зізнавалася виконавиця.
Попри це вона продовжувала творити, адже знаходила у віршах сенс для існування.
«Найчастіше у віршах я знаходжу любов, віру і надію на завтрашній день. Ці три леді дають мені сенс для існування», – ділилася в інтерв’ю мисткиня.
Особисте життя та захоплення
У 1980 році Ельжбета Адам’як вийшла заміж за поета, співака, автора пісень та музиканта Анджея Понідзельського. Власне, саме він написав їй чимало текстів для пісень.
У 1995 році пара заснувала мистецький центр під назвою «Przechowalnia». Він став єдиною та унікальною літературною сценою кабаре у Лодзі.
Подружжя Ельжбета Адам’як та Анджей Понідзельський мешкали в будинку поблизу Лодзі. Пара виховувала двійнят – доньку Катажину та сина Міхала. Вони народилися 10 липня 1981 року.
В одній із бесід з журналістами виконавиця розповідала, що завжди мріяла про будинок із садом та квітами під вікном. І ця мрія збулася. Пані Ельжбета зізнавалася, що різноманітні роботи в саду її дуже подобалися.
Разом з чоловіком вона дбала про свій затишний дім та квітучий сад. Ельжбета та Анджей завжди були щасливі, коли до них навідувалися в гості їх діти та онуки.
