Геніальний режисер, який показав Лодзь у кіно: цікаве про Анджея Вайду

Усім полякам добре відоме ім’я найвідомішого вітчизняного режисера усіх часів Анджея Вайди – кінорежисера та кіносценариста, чотири стрічки якого свого часу було номіновано на престижну світову відзнаку Оскар. Він став першим польським режисером, якого було номіновано на Оскар, розповідає сайт lodz-trend.eu

І хоч Анджей Вайда не був родом з Лодзі, однак свого часу саме йому вдалося талановито показати на увесь світ це місто, знімаючи у ньому кіно. Цікаве з життя режисера та розповідь про те, як Анджей Вайда показав Лодзь у кіно – читайте у матеріалі нижче. 

Дитинство та початок творчості 

Талановитий режисер народився у місті Сувалки у родині професійного військового та звичайної вчительки. Через батькову службу сім’ї довелося часто переїжджати. Один з ключових переїздів був у Радом, де син також продовжив батьківську справу – спершу став учасником скаутської команди, де отримав звання запасного. Згодом там же Анджей і розлучився з батьком – потрібно було готуватися до захисту Польщі від нападу німців. Рік потому батька розстріляли – далі Анджею довелося будувати своє життя без голови сім’ї. 

Змалку у майбутнього режисера було бажання займатися творчістю. Спершу він почав студії живопису в Академії красних мистецтв у Кракові. Там він почав малювати свої перші картини і свою першу славу здобув саме як художник. 

Початок кар’єри у кіно 

1950-ті роки – час, коли Анджей Вайда робить свої перші проби у кінематографі. Спершу це були шкільні етюди, створені ним під час його навчання у кіношколі у Лодзі, які сам режисер згодом назвав невдалими. Далі була робота у співавторстві з іншим кінорежисером Олександром Фордом над фільмами “Молодий Шопен” (1951) та “П’ятка з Барської вулиці” (1953). 

Перша повнометражна робота режисера – фільм “Покоління” (1954) за романом Богдана Чешки, де знялася ціла плеяда молодих талановитих польських акторів. Цей фільм чудово сприйняли англійські кінокритики, які відзначили чудову режисуру та відмінну акторську гру. 

Міжнародного успіху Анджею Вайді вдалося здобути після прем’єрного показу фільму “Канал” (1956) про Варшавське повстання та солдатів Армії Крайової. Стрічка отримала Срібну пальмову гілку на Міжнародному кінофестивалі у Каннах та започаткувала польську кіношколу – за цим всім стояв саме Анджей Вайда. 

Далі – стрімка кар’єра у кінематографі, низка блискучих робіт, які оцінили далеко за межами Польщі, екранізація відомих книг, клопітка робота над сценаріями та образами, пошуки талановитих акторів та нові ідеї, які підняли польський кінематограф на принципово новий рівень, зробила його конкурентоспроможним з іноземним кінематографом. 

Кіно у Лодзі та про Лодзь 

Справжнім проривом у польському кінематографі стала стрічка “Земля обітована” (1975) – історичний драматичний фільм, знятий за мотивами роману Владислава Реймонта. Цю стрічку багато років після виходу назвали найкращим творінням польського кінематографу усіх часів. Весь цей фільм, над яким плідно попрацював Анджей Вайда, було відзнято саме у місті Лодзь. Розповідає ця стрічка також про місто Лодзь, викриваючи “сірі” сторінки його історії (період індустріалізації на зламі двадцятого століття, коли на фоні численних заводів сіріли бідні райони міста). 

У центрі сюжету цього фільму – саме місто Лодзь, знімав Анджей Вайда цей фільм також у Лодзі. Щоправда, деякі сцени довелося таки знімати в інших містах – Крушуві, Вроцлаві, Більському та Цешині. Однак левова частка сцен знімалася у самому Лодзі. 

Так, зокрема, глядач може побачити у фільмі такі локації Лодзі як цегельню Юзефа Клюки, фабрику Ізраеля Познанського, кінотеатр “Полонію”. Постає у сценах стрічки і низка палаців у Лодзі, які, за іронією долі, було зведено саме у період індустріалізації, який і описав Анджей Вайда у своєму кіно. Йдеться про такі палаци як палац Ізраеля Познанського, палац Карла Познанського та палац Чарльза Шайблера.  

Всі перелічені належали промисловим “гігантам” Лодзі періоду індустріалізації, які будували заводи у місті та зводили для себе та своїх сімей цілі палаци. Всіх їх можна побачити у сучасному місті, щоправда, вони суттєво змінили свою спеціалізацію та стали відкритими для громадськості. 

Comments

.,.,.,.