Новий театр у Лодзі: історія появи, перший директор та відомі актори

Новий театр ім. Казімєжа Деймека у Лодзі був заснований у 1949 році, коли Польща опинилася під впливом Радянського Союзу. Це був період соціалістичного реалізму, тож репертуар театр спочатку був політично заангажованим. Однак згодом програма Нового театру змінилася. Знаковою постаттю для цього закладу культури став Казімєж Деймек, який був його багаторічним директором та художнім керівником. У 2008 році театру було присвоєно ім’я Казімєжа Деймека. На сцені Нового театру в різні роки виступило чимало видатних польських акторів: Мечислав Войт, Богдан Баєр, Тадеуш Теодорчик, Уршуля Моджинська та інші, пише lodz-trend.eu.

Поява театру

Історія Нового театру у Лодзі розпочалася в 1949 році. Тоді «Група молодих акторів» під керівництвом режисера та актора Казімєжа Деймека організувала серію семінарів з метою вивчення системи Станіславського – теорії сценічного мистецтва, розробленої Костянтином Станіславським. Саме «Група молодих акторів» і створила Новий театр. Колектив новоствореного закладу мистецтва спочатку складався з 23 осіб. До нього входили: Казімєж Деймек (став першим директором театру), Януш Вармінський, Данута Манцевіч, Барбара Рахвальська, Войцех Пілярський та інші.

Свою діяльність театр розпочав з постановки п’єси Вашека Кани «Робоча бригада Кархана». Відбулося це в листопаді 1949 року.

Варто зазначити, що Новий театр запрацював в роки, коли Польща знаходилася під впливом СРСР, а в мистецтві панував стиль соціалістичного реалізму. Тож, програма новоствореного театру була політично заангажованою, метою якої було виховання соціалістичної людини.

Першим директором та художнім керівником Нового театру став актор та режисер Казімєж Деймек. Він зайняв дану посаду у 1950 році та з перервами обіймав її впродовж багатьох років.

З перших років існування до закладу мистецтва прийшла популярність. Польська історикиня та театрознавиця Марта Фік писала, що Новий театр ніколи не хотів бути просто агітатором соціалістичних ідей.

«Насправді важко до кінця пояснити, звідки взявся його великий успіх, якщо врахувати всі вимоги та обмеження періоду соціалізму. Цей театр став потрібним, і не тільки політично», – писала Марта Фік.

Вистави в перші роки діяльності

Тож, як уже згадувалося вище, в перші роки діяльності театру його репертуар був орієнтований на робітничий клас. На сцені Нового театру можна було побачити серію соціалістичних п’єс, поставлених акторським колективом. Зокрема, це були п’єси «Макар Дубрава» Олександра Корнейчука (1950), «Герої будня» Єви Манді (1950), «Горштинський» Юліуша Словацького у постановці Януша Вармінського (1951).

У 1954 році на сцені Нового театру відбулася прем’єра вистави «Картковий будиночок» польського поета та драматурга Еміля Зегадловича у постановці Казімєжа Деймека та Януша Клосінського. Була також поставлена п’єса Володимира Маяковського «Лазня».

В середині 50-х років XX століття репертуар театру почав поступово розширюватися. На сцені закладу глядачі могли побачити драми польського драматурга та поета Станіслава Виспянського «Листопадова ніч» (1956) та «Акрополь» (1959). Режисером обох п’єс став Казімєж Деймек. Крім цього на сцені Нового театру відбулася прем’єра комедії французького письменника Мольєра «Дон Жуан», режисером якої став Богдан Корженєвський (1955), «Небожественна комедія» Зигмунта Красінського (1959).

Наприкінці 50-60-х років на сцені Нового театру були поставлені прем’єри періоду «відлиги» – «Банкет Вінкелріду» Єжи Анджеєвського та Єжи Загорського (1956), «Життя Юзефа» Миколи Рея (1959), «Історія славного воскресіння» автора релігійних творів Миколая з Вільковецького (1961) та «Варвара» Алоїза Фелінського (1958).

За часів першого директорства Казімєжа Деймека на сцені Нового театру в Лодзі переважали п’єси з польського репертуару, а пізніше додалося чимало зарубіжних постановок. Зокрема, «Червона магія» Мішеля де Гелдероде (1963), «Життя Галілея» Бертольда Брехта (1965), «Ревізор» Миколи Гоголя (1968), «Життя – це сон» Кальдерона де ла Барки (1969), «Чекаючи на Годо» Семюеля Бекета (1973), «Ідіот» Федора Достоєвського (1971).

У другій половині 60-х років Новим театром керував Януш Клосинський. В цей період на сцені переважав народний репертуар. Серед вистав можна було побачити комедійну п’єсу «Пан Гельдхаб» (1964), п’єсу «Дами і гусари» (1967).

На початку 70-х років репертуар Нового театру поповнився сучасними польськими та зарубіжними п’єсами. Глядачі могли побачити «Вигнанці» Джеймса Джойса (1972), «Америка» Франца Кафки в постановці польського режисера Зигмунта Гюбнера (1971).

Казімєж Деймек та Новий театр

Знаковою постаттю в історії лодзького Нового театру став польський театральний актор та режисер Казімєж Деймек. Театральний діяч народився 17 травня 1924 року у місті Ковель (Волинь, Україна). За національністю чех. Під час Другої світової війни майбутній театрал брав участь в антинацистському Русі Опору, а в 1943 році став бійцем польської Армії Крайової.

У 1946 році екстерном отримав спеціальність драматичний актор, а наступного року відбувся його творчий дебют на театральній сцені. У 1949 році став студентом лодзької Кіношколи. Паралельно грав на сценах театрів в Лодзі, Жешуві, Єлені-Гури.

Казімєж Деймек вважається засновником Нового театру в Лодзі. Спочатку заклад мистецтва управлявся колективно, а в 1950 році Деймек став його директором та художнім керівником. Очолював Новий театр з перервами – з 1950 по 1962 рік, пізніше обіймав дану посаду з 1974 по 1979 роки, а також у 2002 році. Під керівництвом Казімєжа Деймека на сцені Нового театру було поставлено чимало п’єс – найбільш знакові з яких були згадані вище.

Польський письменник та історик театру Збігнєв Рашевський писав про Казімєжа Деймека, що той «завжди мав стратегію та враховував різноманітні можливості театру».

Під час першого директорства Деймека на сцені Нового театру в Лодзі переважали п’єси з польського репертуару, а пізніше додалися іноземні драми.

Період другого директорства Казімєжа Деймека ознаменувався поверненням на сцену театру сучасної польської драми. Зокрема, режисер ставив п’єсу «Вацлав» Славоміра Мложека, п’єсу «Оперета» Вітольда Гомбровича, політичну драму Адольфа Новачинського «Великий Фридерик».

Впродовж 1962-1968 років Деймек займав посаду директора та художнього керівника Національного театру у Варшаві. Режисер ставив вистави не лише на театральних сценах Польщі, а й за кордоном.

З 1993 по 1996 роки займав посаду міністра культури та мистецтва Польщі. У 2008 році Новому театру в Лодзі було присвоєно ім’я Казімєжа Деймека.

Репертуар театру у 80-90-ті рр. XX ст.

У 1980 році директором Нового театру став Войцех Пілярський. У 80-ті роки XX століття в репертуарі театру були вистави, які свого часу ставив Казімєж Деймек, а також інсценізації відомих п’єс Шекспіра та Мольєра та польська сучасна драма.

Впродовж 1993-1998 років театр був закритий на ремонт. Після 5-річної паузи заклад мистецтва розпочав свою роботу виставою «Фауст» Йоганна Вольфганга Гете. Впродовж 1999-2002 років художнім керівником Нового театру у Лодзі був Микола Грабовський. У 2002 році Казімєж Деймек знову повернувся у Новий театр, ставши його головним режисером.

Після смерті Деймека у 2003 році мер Лодзі призначив художнім керівником театру Гжегожа Крулікевича.

Вистави в театрі демонструються на двох сценах – великій, яка вміщує 380 глядачів та маленькій для 150 осіб, яка була відкрита у 2001 році.

У 2019 році Міністерство культури та національної спадщини Польщі нагородило Новий театр Срібною медаллю за заслуги перед культурою.

Відомі актори театру

За роки діяльності Новий театр у Лодзі зростив не одне покоління талановитих акторів. До найвидатніших акторів лодзької сцени Нового театру належать: Богдан Баєр, Марек Барбасевич, Барбара Валкувна, Веслава Мазуркевич, Мечислав Войт, Анджей Жарнецький, Тадеуш Теодорчик, Уршуля Моджинська та інші.

Comments

.,.,.,.