Історія та діяльність лодзького театру «Повшехни»

Історія театру «Повшехни», що у Лодзі розпочалася у 1945 році. Це один із найстаріших театрів міста. Діяльність закладу мистецтва розпочалася з постановки вистави «Партизани» Всеволода Іванова, режисером якої виступив Казімєж Вільмановський. За роки існування у театру «Повшехни» змінився не один директор та художній керівник. Кожен з них приносив своє бачення подальшого розвитку театру, завдяки чому репертуар закладу урізноманітнювався. Це дозволило театру охопити широку аудиторію та стати популярним серед жителів Лодзі, пише lodz-trend.eu.

Заснування театру «Повшехни»

Серед театрів польського міста Лодзь помітне місце займає театр «Повшехни». Історія цього закладу культури розпочалася в травні 1945 року. Тоді Департамент культури і мистецтва Лодзького воєводського управління довірив посаду керівника театру, що на вулиці Легіонів, 21 Мечиславу Ставському. Театр розташувався в приміщенні колишнього залу для виступів вокальних та театральних колективів.

Прем’єрною постановкою театру стала вистава «Партизани» Всеволода Іванова, режисером якої виступив Казімєж Вільмановський. А у червні 1945 року на сцені театру актори зіграли п’єсу Габріели Запольської «Панна Малічевська». У постановці цієї п’єси театр «Повшехни» скористався допомогою Театру Війська Польського. Режисерами вистави були Станіслав Дачинський та Леонія Яблонська, художником-постановником – Ян Рибковський. Головну роль в п’єсі зіграла Марія Зарембінська.

Варто зазначити, що в цей час патроном театру було Губернське правління Товариства робітничого університету. Невдовзі після перших вистав театру «Повшехни» між Театром Війська Польського та Губернським правлінням Товариства робітничого університету було укладено угоду, в результаті якої Театр Війська Польського перебрав на себе керівництво «Повшехни». Відбулося це 1 вересня 1945 року.

Генеральним директором театру став польський актор та режисер Владислав Красновецький, а його заступниками Мечислав Ставський та Зигмунт Новіцький. Така домовленість фактично позбавила театр «Повшехни» незалежності. Однак попри це заклад мистецтва не втратив інтерес серед лодзян.

Будівля театру

Театр «Повшехни» у Лодзі працює в приміщенні, розташованому на вулиці Легіонів, 21. Будівля була побудована в далекому 1910 році. Спочатку це була резиденція Об’єднання євангельського співу «Gesang Verein». Тут також виступали артисти німецьких вокальних і театральних колективів.

Після Другої світової війни даний будинок став власністю міста Лодзь. В ньому розташувався театр «Повшехни», а першим керівником закладу мистецтва став уже згадуваний Мечислав Ставський.

У 1957 році будівлю театру «Повшехни» було повністю перебудовано. Проєкт нової будівлі розробив варшавський архітектор Анджей Страхоцький.

В середині 1990-х років театр «Повшехни» зазнав змін – було оновлену глядацьку залу великої сцени. А на початку 2000-х років театр оновив свій інтер’єр. Крім цього завдяки старанням директорки театру Єви Пілавської «Повшехни» отримав ще й малу сцену, яка стала простором для камерних вистав. Мала сцена була збудована за кошти Європейського Союзу та урочисто розпочала свою діяльність у жовтні 2012 року. Будівля театру також облаштована всіма зручностями для людей з інвалідністю.

Діяльність театру в 50-70-х рр. XX ст.

У 1948 році театр «Повшехни» знову став самостійним. Відбулося це під керівництвом видатного актора Кароля Адвентовича, який керував закладом до 1950 року.

За часів директорства Кароля Адвентовича на сцені театру були поставлені: п’єса «Лисиче гніздо» Ліліани Геллман, спектакль «Мораль пані Дульської» за твором Габріели Запольської, п’єса «Два театри» Єжи Шанявського.

Кароль Адвентович керувався думкою, що театр повинен мати популярний та зрозумілий репертуар, аби залучати широку аудиторію та водночас мати високу художню цінність.

У 1951 році новим директором театру «Повшехни» стала Ядвіга Хойнацька. Під її керівництвом «Повшехни» став вирізнятися серед театрів Лодзі різноманітністю свого репертуару. Глядачі могли насолодитися класикою, зокрема, комедійною виставою «Приборкання норовливої» Вільяма Шекспіра, «Удаваний хворий» Жана-Батіста Мольєра, «Дами і гусари» Олександра Фредро, «Підступність і любов» Фрідріха Шиллера та інші.

Окрім цього в тодішньому репертуарі театру була романтична драма «Мазепа» польського письменника Юліуша Словацького.

Як директорка театру Ядвіга Хойнацька доклала чимало зусиль, аби долучити до прекрасного молоде покоління. Для дітей та підлітків театр ставив виставу «Снігова королева» за мотивами казки данського письменника Ганса Крістіана Андерсена.

Наприкінці керівництва Ядвігі Хойнацької театр «Повшехни» вирушив у своє перше закордонне турне.

Впродовж 1957-1959 років лодзьким театром «Повшехни» керував актор та театральний режисер Збігнєв Кочанович. За два роки його директорства заклад культури відзначився постановками «Сіда» Станіслава Виспянського у головній ролі з одним із найвидатніших польських акторів театру та кіно Леоном Нємчиком, постановкою «Щоденник Анни Франк» сценаристів Френсіса Гудріча та Альберта Хакетта та п’єсою Максима Горького «Єгор Буличов та інші».

Впродовж 1959-1965 років лодзьким театром «Повшехни» керував Станіслав Пйотровський. Його наступником став кінорежисер Роман Сикала, який не хотів обмежувати глядача лише розважальними п’єсами. Сикала хотів «привчити» публіку також і до більш складних п’єс, які змушували задумуватися та переосмислювати очевидні речі.

Під керівництвом Романа Сикала на сцені «Повшехни» актори грали сучасні твори польської драматургії: «Танго», «Чорна ніч», «Король» польського письменника та есеїста Славомира Мрожека, «Окуляри» Єжи Лютославського.

Окрім цього Роман Сикала познайомив лодзьку публіку з англо-американською драматургією. На сцені театру глядачі могли побачити одну з найвідоміших п’єс Теннессі Вільямса «Трамвай «Бажання»», п’єсу «Наше містечко» американського прозаїка та драматурга Торнтона Вайлдера та п’єсу «Всі мої сини» американського драматурга Артура Міллера.

З 1972 по 1975 роки лодзьким театром «Повшехни» керував театральний режисер та актор Ришар Соболевський, а з 1975 по 1980 ріки очільником закладу був Роман Клосовський.

Театр «Повшехни» в 80-90-х рр. XX ст.

У 1981 році керівником театру став польський театральний актор та режисер Мирослав Шонерт. В цей період в репертуарі театру переважала польська драматургія. Певною мірою це було пов’язано з тодішніми суспільно-політичними подіями в Польщі – протестом проти комуністичної системи та боротьбою за незалежність.

Яскравими виставами цього періоду стали наступні постановки: «Картотека» Тадеуша Ружевича, «Король IV» Станіслава Грохов’яки, «Краків’яни і гуралі» Войцеха Богуславського, гротескна п’єса «Івона, принцеса бургундська» Вітольда Гомбровича.

Наприкінці 1980-х- на початку 1990-х років театром почергово керували Богдан Павловський, Богдан Цибульський, а згодом Мацей Корвін.

Єва Пілавська та її внесок в діяльність театру

У жовтні 1995 року лодзький театр «Повшехни» очолила Єва Пілавська. Театрологиня стала керівницею закладу в не найкращі його часи. Ба навіть більше, в середині 90-х років театру «Повшехни» загрожувало закриття.

Тому, очоливши заклад, Пілавська приступила до його реформування. Їй довелося піти на дещо непопулярне рішення – скоротити кількість штатних акторів. Окрім цього реформування зазнав репертуар театру.

Пілавська залучала до співпраці з театром режисерів з сучасними поглядами на мистецтво. Зокрема, свого часу режисерка Агнешка Глінська поставила на сцені «Повшехни» виставу «Мораль пані Дульської» та «Дами і гусари», а режисер Вальдемар Смігасевич поставив п’єсу «Фердидурке» за мотивами роману польського письменника Вітольда Гомбровича, «Хроніки звичайного безумства» чеського письменника та режисера Петра Зеленки, спектакль «Напис. Комедія французька» Джеральда Сіблейраса та інші постановки.

Починаючи з середини 1990-х років лодзький театр «Повшехни» організовує Міжнародний фестиваль приємних та неприємних вистав. Художньою керівницею та натхненницею цього заходу стала Єва Пілавська.

Comments

.,.,.,.