Лодзь – серце польського кінематографу, куди приїжджають охочі стати акторами, сценаристами та режисерами з різних куточків Польщі. Свого часу до міста потрапив і легендарний Єжи Кавалерович – творець низки популярних стрічок, який доклав чимало зусиль як для збагачення польського кіно, так і для навчання наступних поколінь кінематографістів, розповідає сайт lodz-trend.eu.
Яким було життя зірки польського кінематографу, які він відзняв фільми та інші цікаві факти про Єжи Кавалеровича – читайте у матеріалі нижче.
Дитячі роки майбутнього режисера
Хоч Єжи Кавалерович і провів практично все своє життя у Польщі і його називають саме уродженцем цієї країни, однак народився майбутній режисер на теренах України, у невеликому селі Гвіздець Станиславівського воєводства (на той час – у складі Другої Речі Посполитої). У нього була полінаціональна сім’я – мати була полькою, а батько мав вірменське походження.
Ріс хлопчик у достатку – батько мав високу чиновницьку посаду, був начальником поштового відділення. Єжи Кавалерович навчався у школі, склав невеликий іспит на зрілість, і прагнув здобувати освіту далі, однак на заваді стала Друга світова війна.
У роки радянської окупації родині довелося переїхати до Станиславова (у наш час – Івано-Франківськ). Тоді було не до освіти та саморозвитку – Єжи повинен був шукати можливості для заробітку, аби допомогти родині та прогодувати себе у цей нелегкий час. Майбутній режисер не цурався “чорної” праці – працював вантажником, складником, різноробочим у локомотивному депо.
1944-го року родина Кавалеровичів подалася до Кракова, аби сховатися від переслідувань німців, які “полювали” на брата Єжи Вітольда. Навіть після завершення війни і після включення східних польських регіонів до складу СРСР, його родина не повернулася у рідне містечко, а залишилася жити у Кракові.
У ті роки Єжи відкрив для себе захопливий світ мистецтва – особливо його приваблювали театр та кіно. Місто Краків давало чимало можливостей для здобуття мистецької освіти, чим і скористався майбутній режисер – спершу вступив до Академії образотворчих мистецтв, згодом – пройшов підготовчий курс в Інституті кіно.
Від асистента до режисера: початок кар’єри у кінематографі
Ще здобуваючи освіту, Єжи Кавалерович розпочав свій шлях у кінематографі. Його кар’єра стартувала з роботи звичайним асистентом режисера. Асистував він багатьох польських режисерів – зокрема, Леонарда Бучковського, Ванду Якубовську, Станіслава Урбановича та інших.
Наполеглива праця та цілеспрямованість дали свої результати – вже 1951-го року Єжи Кавалеровичу вдалося зняти власну незалежну стрічку. Це був фільм на соцреалістичну тематику під назвою “Громада”, який розповідав про конфлікт між мешканцями однієї громади та куркулями, які відстоювали свої інтереси. Стрічка була доволі неоднозначною і мала прямий пропагандистський мотив, однак здобула нагороду на Міжнародному кінематографічному фестивалі у Карлових Валах.
У наступні роки Єжи Кавалерович зняв ще кілька стрічок у такому дусі. Практично всі ці перші фільми були присвячені класовій боротьбі, нерівності, робітничому руху, і мали чіткі нотки пропаганди. Однак дорікати режисерові за зосередження на цій тематиці немає причин – справа в тому, що такі умови в ті часи диктувала влада і панівний режим. Зрештою, саме ці перші роботи відкрили режисерові шлях у чарівний і захопливий світ кінематографу.
Польська кіношкола і відхід від соцреалістичної тематики у стрічках
1955-го року відбулася знакова подія в історії польського кінематографу – цілковито реорганізувалася кіноіндустрія в країні, відбулася децентралізація виробництва кіно. Це буквально розв’язало режисерам руки – можна було абстрагуватися від диктованих владою тем і поринути у творчість, відкинути соціалістичний реалізм.
У ті ж роки почали активно з’являтися окремі кінокоманди, серед яких була також команда “Кадр”, куди долучився і Єжи Кавалерович, взявши на себе мистецьке керівництво. Таким чином, вже через два роки йому вдалося випустити першу стрічку, в якій не було розкрито тем соціалістичного реалізму.
У 1960-х роках режисер зосередився на розкритті сучасних тем та проблем, які тривожили суспільство. Завдяки цьому йому вдалося отримати успіх не тільки у Польщі, а й за кордоном – передусім, завдяки стрічці “Поїзд”, яку було удостоєно нагородою “Золота качка”.
Викладацька діяльність та життя в Лодзі
Паралельно зі зйомками фільмів, Єжи Кавалерович розпочав викладацьку діяльність. 1980-го року його було запрошено викладати у знамениту Державну вищу школу кіно, телебачення і театру імені Леона Шиллера, яка вже багато років є одним з провідних навчальних закладів кінематографу у всій Польщі.
Ще через рік, у 1981-му, Єжи Кавалеровича було обрано почесним президентом Асоціації польських кінематографістів. Через два роки після цього режисера запросили стати головою Групи з питань кінематографії. Разом з цим, режисер продовжував творити і знімати власне кіно.
Паралельно з керівними посадами та викладацькою і режисерською діяльністю, Єжи Кавалерович був також художнім керівником понад сотні фільмів різних польських режисерів. Так, він був запрошений як художній керівник до Анджея Мунка, Анджея Вайди, Тадеуша Конвіцького та інших.
У жовтні 1998-го року на знаменитій Алеї зірок у Лодзі з’явилася ще одна зірка, присвячена саме Єжи Кавалеровичу. Його називають одним з кращих митців у світі польського кінематографу, а його фільми завжди були світовими та європейськими, тому значно випередили свій час. Сам Кавалерович часто розповідав, що постійно шукав універсальні теми, бо не любив ситуативності у мистецтві.
Нагороди та відзнаки режисера
Єжи Кавалерович став тим польським режисером, роботи якого визнали у всьому світі. За всі роки своєї плідної праці на благо кінематографу його було нагороджено низкою почесних нагород та відзнак, а також титулів – зокрема, він був визнаний Почесним доктором Паризького університету Сорбонни ІІ у 1998-му році та Почесним доктором Польської національної кіношколи у Лодзі у 2000-му році.
Дуже знаковою серед інших відзнак була золота медаль “За заслуги в культурі Gloria Artis” – польською нагородою, яка присуджується у галузі художньої творчості та культурної діяльності.
Окрім того, Єжи Кавалерович зумів створити низку фільмів, які набули розголосу у всьому світі. За них він також був нагороджений почесними відзнаками – зокрема, отримав спеціальну нагороду Каннського кінофестивалю за фільм “Мати Йоанна від янголів” у 1961-му році. Ще більшого розголосу набула стрічка “Смерть президента”, за яку Єжи Кавалеровича нагородили відзнакою “Срібний ведмідь” в ході Берлінського кінофестивалю. Ще одна його стрічка, “Фараон”, була номінована на “Оскар”.
Єжи Кавалерович продовжував плідно працювати, не дивлячись на поважний вік. Останньою його роботою був серіал “Quo vadis” у 2002-му році, де він працював як сценарист та режисер.
Не стало талановитого режисера, сценариста та педагога у 2007-му році. Єжи Кавалерович отримав крововилив у мозок, після чого впав в кому та більше не прийшов до тями. Однак він назавжди став частинкою історії польського кінематографу та прикладом для наслідування наступним поколінням кінематографістів.
