У Лодзі здавна шанують кінематограф та все, що пов’язане з цим видом мистецтва. Разом з розвитком цієї галузі у місті виникло чимало кіностудій, а також і чимало кінотеатрів, куди містяни з задоволенням приходили, щоб побачити кращі зразки польського та світового кінематографу, розповідає сайт lodz-trend.eu.
З роками все змінювалося, кіно розвивалося, а разом з цим розвивалися і кінозали. Деякі з численних кінотеатрів двадцятого століття назавжди відійшли у забуття, поступившись новим закладам з кращими технологіями та можливостями. Серед них – кінотеатр “Адрія” (у перші роки – “Іваново”), що колись працював на вулиці Болеслава Лімановського. Тривалий час цей кінозал був одним з найкращих у Лодзі і збирав чимало глядачів, охочих побачити найкращі новинки польського та світового кінематографу.
Як заснували кінотеатр “Адрія” в Лодзі, чим він прославився та інші цікаві факти з його історії – читайте у матеріалі нижче.
Початок історії кінотеатру, або “подарунок Лодзі” від радянської влади
Свого часу у Лодзі діяла Муніципальна рада кінотеатрів, завданням якої було опікуватися над розвитком міських кінозалів. Саме з ініціативи цієї організації у 70-х роках двадцятого століття було спроєктовано та зведено будівлю, яка б мала виконувати функцію кінотеатру. Новий кінозал в місті був частиною плану соціально-економічного розвитку Лодзі.
Урочисте відкриття нового кінотеатру відбулося наприкінці квітня 1975-го року. Відкриття пов’язують з радянськими традиціями святкування 1-го травня, тож радянська влада презентувала новий культурний заклад як подарунок мешканцям Лодзі до цього свята. Не дивно, що й назва у перші десятиліття існування у кінотеатру була цілком у дусі “радянщини” – “Іваново”. Таку назву пов’язали з містом-побратимом Лодзі в ті роки Іваново, розташованим в Росії. Що цікаво, то в самому російському місті Іваново тоді ж було відкрито кінозал з назвою “Łódź” – така політика була спрямована на те, щоб кінотеатри поєднували тісний зв’язок у подальшому. Що стосується архітектури закладу, то вона виконана у типовому стилі у роки соціалістичного періоду.
На церемонії відкриття були присутні чиновники-політики з СРСР – до Лодзі прибула ціла делегація. Вони, разом з іншими гостями, запрошеними на таку подію, переглянули і перший фільм в стінах кінотеатру – “Kwartalnik filmowy”, кінохроніку міста. Не минулося і тут без пропаганди радянської влади – разом з цією стрічкою представили також фільм “Los generała”, радянську військову мелодраму.
Один з найпрогресивніших кінотеатрів в Лодзі, або якою була слава “Адрії”
Кінотеатр “Адрія” (у ті роки ще – “Іваново”) швидко здобув слави та популярності серед мешканців Лодзі. Справа в тому, що це був перший у Польщі кінотеатр такого типу, під час проєктування якого використовувалися такі сучасні технічні рішення. Привертало увагу і те, що тут було облаштовано чимало зручностей для відвідувачів – кафе-буфет, а також гардероб, який мав вхід та вихід – для тих, хто заходить у кінотеатр, та для тих, хто виходить, аби глядачам було максимально комфортно.
Вражали і технічні можливості кінотеатру – тут встановили потужні проектори, великий панорамний екран та облаштували доволі велику кількість місць. Загалом, у глядацькому залі одночасно могли перебувати понад 550 відвідувачів, що свідчить про доволі великі масштаби кінозалу. Окрім того, у проєкті кінозалу було зроблено більшу відстань між місцями глядачів, що було на той час нетиповим рішенням, однак було набагато зручніше для самих відвідувачів. Таким чином, керівництво дбало про те, щоб тут були створені найкращі умови та можливості для перегляду кіно.
Разом з тим, проєктанти подбали і про хорошу акустику – до цього мало хто приділяв багато уваги саме акустиці у кінотеатрах. Тут облаштували станцію голосового зв’язку, з якої диктори начитували діалоги польською мовою у фільмах, які демонстрували у “Іваново” мовою оригіналу. Такі фільми, які транслювалися мовою оригіналу, тут демонстрували доволі часто.
Кінотеатр мав, переважно, традиційний репертуар. Керівництво піклувалося про те, щоб розширювати його і привертати увагу якомога більшої кількості відвідувачів – поціновувачів кінематографу, тому у прокаті тут були фільми як вітчизняного, так і закордонного виробництва. Однак “Іваново” був розрахований не лише на покази фільмів, а й на проведення інших культурних заходів – наприклад, святкування Дня захисту дітей, Дня святого Миколая та багатьох інших подій. А наприкінці 80-х років тут розпочали також організувати відеопроекції – у залі поставили телевізор з підключеним відеомагнітофоном, а перед ним ставили кілька стільців. Фільми під час таких проекцій демонструвалися з касет. Таке явище не було дивиною – чимало польських кінотеатрів тих років використовували відеопроекції.
Робота кінозалу у подальші роки
Кінотеатр “Іваново” багато років був одним з найкращих кінозалів Лодзі. Його високо оцінили представники муніципальної влади, відзначаючи комфорт та зручність для відвідувачів. Щоправда, це не було запорукою успіху – через доволі незручне розташування кінотеатр відвідувало не надто багато глядачів, адже кінотеатр діяв доволі далеко від центру міста.
Як і більшість інших кінотеатрів того часу, “Іваново” зберігав славу саме прем’єрного кінозалу.
Останні роки роботи кінотеатру та закриття
Починаючи з 1990-го року, кінотеатр перебував в оренді “Centrum Filmowe Helios”, яка керувала ще трьома прем’єрними кінозалами в Лодзі. Саме в ті роки кінотеатр змінив свою назву на “Адрія”, і, попри зміну власника, продовжував працювати на високому рівні. Тут продовжували проводити прем’єрні покази, однак перед цим проводили коротку лекцію про творчість режисера, який працював над зйомкою того чи іншого фільму.
Декілька років кінотеатр процвітав і примножував фінансові здобутки. Нові власники подбали про модернізацію кінозалу, який через багато років роботи суттєво застарів. В ході реконструкції його обладнали сучасною проекційною технікою, встановили нову акустичну систему. Однак це не допомогло “Адрії” зберігати конкурентоспроможність та втриматися поміж іншими кінозалами Лодзі. Буквально за кілька років кінозал став збитковим, перестав приносити кошти та програв у конкуренції іншим міським кінотеатрам.
Зрештою, керівник “Centrum Filmowe Helios” Марек Палпуховський заявив, що для того, щоб зробити кінотеатр “Адрія” привабливим для глядачів, потрібно було його повністю перебудувати та інвестувати в проєкт кілька мільйонів злотих. Крім того, в ті роки в Лодзі відкрилися нові кінотеатри, які технологічно були набагато розвинутішими, що не давало “Адрії” можливості “змагатися” за глядача.
Починаючи з 2006-го року, колишній кінотеатр перестав виконувати свої функції. У приміщенні кінозалу облаштували музичний клуб, який переїхав туди з попереднього місця розташування. Однак і музичний клуб тут пропрацював недовго – лише до 2014-го року. Після цього колишній кінотеатр залишився незабудованим та з роками почав занепадати.
Так назавжди відійшов в забуття кінотеатр “Адрія”, який кілька десятиліть демонстрував мешканцям Лодзі новинки вітчизняного та світового кінематографу.
