Ні для кого не є дивиною, що місто Лодзь – столиця польського кінематографу. Тут працює не тільки легендарна кіношкола, яка кожного року випускає кращих фахівців у галузі кіно, театру та телебачення, а й створено чимало умов для зйомок та показів кіно, розповідає сайт lodz-trend.eu.
З початком розвитку кінематографу у світі в Лодзі почало відкриватися все більше кінотеатрів. Найбільший їх розквіт припадає на двадцяте століття, коли світ кіно буквально перевернув уяву людей про можливості цього жанру мистецтва. Однак з роками чимало кінотеатрів почали відходити у забуття і ставати частинкою історії.
Які знамениті кінотеатри в Лодзі існували колись та не працюють у наш час, цікаві факти з їхньої історії та роботи – читайте у матеріалі нижче.
Кінотеатр “Кабінет ілюзій”
Варто розпочати мандрівку втраченими кінотеатрами з першого кінозалу, який запрацював у Лодзі. Першим таким закладом став кінотеатр “Кабінет ілюзій”, відкритий двома братами Владиславом та Антонієм Кшемінськими. Важливість відкриття цього кінотеатру важко переоцінити – це був не тільки перший кінозал Лодзі, а й перший у всій Польщі.
Його відкрили практично на зламі століть, у 1899-му році. Однак пропрацював він недовго – репертуар був дуже обмеженим через брак стрічок, доступних для перегляду, тож з часом його перенесли.
Кінотеатр “Кабінет ілюзій” не зберігся до наших днів, і про нього відомо небагато. Натомість на його місці у 2013-му році запрацювала кінорезиденція під назвою “Stare Kino” – бутик-готель в серці міста, єдиний кіноготель в Польщі. У наш час він представляє історію фільмів, які пов’язані з містом Лодзь.
Завдяки фундації “Stare Kino” в одному з дворів на вулиці Пьотрковській з’явився знак пам’яті на честь колишнього “Кабінету ілюзій” – мурал на одній зі сторін кам’яниці, який нагадує про те, що свого часу саме тут запрацював перший у всій Польщі кінотеатр. До цього проєкту долучилися поціновувачі кіно та мешканці Лодзі.
Мурал на одній зі стін старої кам’яниці – єдине нагадування про “Кабінет ілюзій” в Лодзі.
Кінотеатр “Przedwiośnie”
Ще один кінотеатр в Лодзі, який назавжди відійшов у минуле, – “Przedwiośnie”. Старе покоління добре пам’ятає про кінозал “Przedwiośnie”, що розташувався на вулиці Жеромського. У наш час будівлю, де колись діяв цей кінозал, знають як приватний театр “V6”.
Історія цього кінотеатру бере свій початок з 1929-го року, коли головне управління Спілки фабричних майстрів Республіки Польщі ініціювало будівництво власного кінозалу, який би мав розташуватися одразу біля штаб-квартири організації. До будівництва залучили цілу команду фахівців, а кошти для реалізації проєкту отримали з продажу власної нерухомості.
Новостворений кінотеатр в Лодзі отримав милозвучну назву “Przedwiośnie” – через те, що він знаходився на вулиці, яка носить ім’я видатного польського письменника. Таким чином, спілка прагнула вшанувати ім’я автора та популяризувати його творчість.
Розпочав свою роботу кінозал зі стартом 1930-го року, у нелегкі міжвоєнні роки. Економіка в країні зазнала не найкращих часів, тож перед початком Другої світової війни “Przedwiośnie” потрапив у серйозні фінансові проблеми. Однак керівництво знайшло вихід із ситуації – було обрано новий склад правління, що дозволило врятувати кінотеатр від банкрутства.
“Przedwiośnie” належав до першокласних кінотеатрів Лодзі за зручністю для глядачів. Приваблювало відвідувачів і те, що відвідати кінозал міг дозволити собі абсолютно кожен мешканець міста – квитки були недорогими, через що сюди ходили навіть звичайні робітники.
Найбільшого розквіту кінотеатр “Przedwiośnie” зазнав у повоєнні роки. Глядацьких місць тут було чимало (близько 300), тому він швидко відновився та завоював заслужену популярність серед мешканців Лодзі. Однак заклад пропрацював тут недовго – його зачинили, а натомість відкрили вищезгаданий приватний театр.
Кінотеатр “Muza”
Наступний кінотеатр, “Muza”, розташувався не в самій Лодзі, а у Руді Паб’яніцькій. Його було зведено у 1936-му році з ініціативи братів Сотер. Новенький кінозал запрацював у самому серці Руди Паб’яніцької – на головній його вулиці, аби одразу приваблювати увагу потенційних глядачів.
В архітектурному оформленні кінотеатру “Muza” не було унікальних речей – це був типовий кінотеатр із заскленими головними дверима, з центральним опаленням та вентиляцією. Натомість глядачів вражало зовсім інше – у “Muza” облаштували потужний кінозал, де одночасно могли перебувати до 500 відвідувачів, а також велике фоє. У самому залі звели балкони та сцену.
З роками кількість глядацьких місць зменшилася – вже у повоєнні роки, у 1957-му, тут було близько 400 місць. Ще через кілька років заклад змінив власника – ним почало опікуватися Муніципальне управління кінотеатрів у Лодзі.
З роками кінотеатр “Muza” втрачав свою колишню славу та популярність – в першу чергу, через появу інших кінозалів, значно більших та сучасніших. У 1990-х роках кінотеатр “Muza” і зовсім зачинили, а натомість будівлю колишнього залу почали використовувати за іншим призначенням. Спершу тут влаштовували дискотеки, згодом тут працював магазин, а ще через кілька років тут тимчасово розташували каплицю Пресвятої Матері Марії.
У наш час про колишній кінотеатр “Muza” у Руді Паб’яніцькій і зовсім не залишилося згадок. Будівлю знесли у середині 90-х років, коли здійснювалася реконструкція вулиці, а відновлювати не стали.
Кінотеатр “Піонер”
Кінотеатр “Піонер” (або кінотеатр “Байка”) колись працював на вулиці Францисканській і мав недовгу, проте трагічну історію. Його було відкрито у 1928-му році у будівлі, яку раніше було зведено спеціально під роботу кінотеатру з ініціативи Вацлава Ґондинського та Юзефа Бялковського.
Кінозал був доволі просторим та популярним, тож вже через кілька років після відкриття глядацький зал збільшили – він одночасно міг вмістити понад 660 відвідувачів. Тоді ж, у 1931-му, відбулася модернізація кінотеатру – перебудовано внутрішнє приміщення, поліпшено акустичну техніку тощо. Кінотеатру додавало слави і те, що біля будівлі стояли спеціальні мегафони, завданням яких було оголошувати рекламу – розповідати про прем’єри та переваги кінозалу “Піонер” в Лодзі.
Нелегкими для кінотеатру виявилися роки Другої світової війни, коли німці, окупувавши Лодзь, перетворили його в частину Ліцманштадтського гетто. Тоді “Піонер” повністю змінив своє призначення – тут відкрили кухню та їдальню. У 1941-му році будівлю використовували як приміщення для євреїв, яких німці сюди привозили з Гамбурга. Стіни кінотеатру в ті роки пережили чимало жахів та людських страждань, які випали на долю євреїв.
Тільки у 1946-му році будівлю знову почали використовувати за призначенням. На той час кількість глядацьких місць скоротилася практично вдвоє. У ті ж роки кінотеатр отримав назву, за якою його знають мешканці Лодзі у наш час.
Проіснував кінотеатр до 1990-х років і назавжди зачинився – з роками він втратив популярність, відштовхувало глядачів і те, що свого часу кінозал був частиною страшного гетто. Після закриття тут почав працювати магазин однієї з мереж польських супермаркетів. Так назавжди відійшов у минуле ще один лодзький кінотеатр.
