Лодзький театр «Піноккіо» з’явився на культурній мапі міста на початку травня 1945 року – в останні дні воєнного лихоліття. Свою діяльність театр, який спочатку носив неофіційну назву «Бедронки», розпочав з вистави «Казки та цвіркуни-скрипалі». Засновниками цього мистецького закладу були педагог Маріан Глут та режисерка лялькових театрів Марта Яніч.
Театр «Піноккіо» у Лодзі є одним із найстаріших лялькових театрів в Польщі. Тут гра ляльок поєднувалася з грою театральних акторів. Від самого початку заснування репертуар театру був націлений не лише на дитячу та юнацьку аудиторію, а й на дорослу. Театр «Піноккіо» часто виступав за межами Польщі: в Німеччині, Швейцарії, Австрії, Туреччині та інших країнах. За 65 років творчої діяльності «Піноккіо» представив глядачам більше двох сотень прем’єр, які подивилися понад 8 мільйонів глядачів, пише lodz-trend.eu.
Історія появи театру
Своїй появі лодзький театр «Піноккіо» завдячує педагогу, професору Лодзького університету Маріану Глуту та театральній режисерці Марті Яніч. У 1944 році у співпраці з Яном Штаудінгером ці двоє людей заснували у Ченстохові ляльковий театр. У 1945 році Маріан Глут, Марта Яніч та група театральних акторів перебираються до Лодзі, де створюють ляльковий театр з неофіційною назвою «Бедронки».
Першим місцем розташування театру стало приміщення Центрального робітничого культурного центру на вулиці Пьотрковській, 243. А його першим директором став згаданий Маріан Глута. Щоправда, керував театром Глута недовго – всього рік. Після нього керівництво театром перейняла Марта Яніч. Саме вона докладала багато зусиль та праці, аби театр «Піноккіо» полюбився лодзькій публіці та став відомим далеко за межами міста. Яніч віддала театру 24 роки свого життя (керувала мистецьким закладом з 1946 по 1956 рр., а потім з 1962 по 1976 рр.).
Офіційною датою відкриття театру вважається 1 травня 1945 року – саме цього дня «Піноккіо» представив для глядачів першу виставу під назвою «Казки та цвіркуни-скрипалі». Варто зазначити, що від початку заснування, репертуар театру був доволі широким – на сцені ставилися вистави і для малят, і для молоді, і для дорослих.
Назву «Піноккіо» театр отримав у 1949 році. Цьому передувало опитування серед дітей-глядачів. Більшість юних любителів вистав проголосували за те, аби театр був названий іменем головного героя книги італійського письменника Карло Коллоді «Пригоди Піноккіо». Не виключено, що на результати вплинула вистава «Піноккіо», яка тоді демонструвалася глядачам на сцені театру. Відомий казковий персонаж так сподобався дітлахам, що його іменем було названо театр.
У 1950 році театр було націоналізовано (у повоєнні роки Польща опинилася в сфері впливу СРСР, в країні було встановлено комуністичний режим, який серед іншого проводив примусову націоналізацію). Того ж року мистецький заклад перебрався в нове приміщення на вулиці Коперника,16. Театр мав дві сцени та дві глядацькі зали – велику на 155 місць і малу, розраховану на 50 осіб.
75-річчя закладу та переїзд на нове місце
За 65 років творчої діяльності театр «Піноккіо» презентував глядачам більше, аніж дві сотні прем’єр театральних вистав, які переглянули понад 8 мільйонів глядачів. В театрі працювало чимало видатних особистостей. Зокрема, театральні режисери: Ванда Бирська, Генрік Рил, Ян Прочіра, Януш Галевський, композитори: Томаш Кізеветтер, Пйотр Марчевський, Анджей Гундзяк, сценографи: Анрі Пулен, Вацлав Кондек, Ванда і Станіслав Бирські та багато інших.
У 2020 році популярному серед дітей та дорослих лодзькому театру виповнилося 75 років. На жаль, через карантинні обмеження, пов’язані з пандемією коронавірусу, театр та глядачі не могли відсвяткувати цей ювілей так, як хотіли.
У 2023 році театр перебрався в приміщення колишнього фабричного комплексу «Wigencja» Мауріці Вольмана та Адольфа Гольдмана на вулиці Сенкевича. Після ревіталізації в стінах фабричного комплексу, крім театру «Піноккіо», розмістився Центр сучасного мистецтва дітей та юнацтва.
Театр «Піноккіо» тішив своїми виставами також і закордонного глядача. Колектив театру виступав в Німеччині, Швейцарії, Великобританії, Туреччині та інших країнах.
