Театр – одна з найдавніших форм мистецтва. Він наче занурює глядача у зовсім інший світ, робить його частиною цього світу. Зародження та становлення професійного театру у Лодзі розпочалося з другої половини XIX століття. Хоч до цього часу у місті ставили вистави аматорські театральні колективи, однак детальних відомостей про них практично не збереглося. Найвідомішими театрами Лодзі на межі XIX-XX століть були: театр «Вікторія», театри кондитера та підприємця Фридерика Зелліна, театр «Талія», який в народі називали німецьким та інші, пише lodz-trend.eu.
З історії розвитку театру
Слово «театр» походить з грецької мови і в перекладі означає «місце для видовищ». Згадка про перші театральні виступи датується 2500 роком до нашої ери. Це були ритуальні драми релігійного характеру у Стародавньому Єгипті.
На Європейському континенті театр почав розвиватися приблизно в VI-VII ст. до нашої ери в Давній Греції. Це були сільські святкування на честь бога Діонісія. Під час цих свят виконувалися дифірамби з елементами театральних постановок.
В Польщі театр з’явився в часи Середньовіччя – в XII-XIII століттях. Спочатку це були інсценізації релігійного змісту, переважно латинською мовою. Світські або придворні вистави з’явилися дещо пізніше – в XIV столітті, а п’єси польською мовою почали ставити в XV столітті.
Щодо Лодзі, то першою задокументованою театральною виставою на лодзькій сцені був виступ театральної трупи Ігнація Марзантовича. Відбулося це у 1844 році у приміщенні одного з тодішніх лодзьких шинків. Відомостей про цей виступ, як і про виступи інших аматорських колективів, збереглося вкрай мало.
В 1840-х роках Лодзь активно відвідували акторські трупи з інших польських міст. Серед них, зокрема, були театральні трупи Фелікса Петржиковського та Вінцентія Рашевського. Переважно вони виступали в корчмі «Парадиз» або в так званому театрі для робітників фабрики промисловця Людвіка Гейера.
Фридерик Зеллін та його театральне королівство
Становлення професійного театру в Лодзі розпочалося з другої половини XIX століття. На той час Лодзь була промисловим містом, яке стрімко розвивалося – зростала кількість населення, з’являлися нові фабрики та заводи, сюди приїздили з інших міст та країн в пошуках кращого життя.
Значний внесок у становлення лодзьких театральних традицій зробив підприємець Фридерик Зеллін. Він був власником кондитерської та ресторану на вулиці Пьотрковській. На початку 1850-х років Зеллін заснував поблизу своїх закладів літній театр, який отримав назву «Під вітряком». Театр діяв до 1858 року. Тут виступала одна із аматорських театральних груп міста.
У 1965 році підприємець придбав маєток на вулиці Костянтинівська, 14. На цій вулиці Зеллін відкрив ще одну кондитерську та ресторан під назвою «Аркадія». А поблизу своїх закладів підприємець облаштував театр, який теж отримав назву «Аркадія», хоча в народі заклад називали театром Зелліна. В театрі виступали, як професійні, так і аматорські театральні колективи. Для публіки ставили п’єси Фрідріха Шиллера та Александра Фредро.
У 1881 році будівля театру «Аркадія» зазнала реконструкції. Після оновлень заклад був перейменований в «Театр Вар’єте». Репертуар театру переважно складався з легким вистав комедійного жанру та був орієнтований на німецькомовну аудиторію.
Крім вищезгаданого театру на початку 1870-х років Зеллін заснував на території своїх закладів Літній театр, який працював у теплу пору року. У 1898 році на місці Літнього театру було зведено цегляну будівлю нового театру, який отримав назву «Аполлон». Це була будівля в стилі неоренесансну, театральна зала якої вміщала 800 осіб.
У 1901 році Фридерик Зеллін взявся за оновлення «Театру Вар’єте». На місці закладу була зведена нова будівля в стилі неоренесансну. Автором проєкту обох будівель був архітектор Адольф Зелігсон.
Тож, замість «Театру Вар’єте» з’явився «Великий театр». Він повністю відповідав своїй назві, адже це був театр з найбільшою глядацькою залою в Лодзі. Театральна зала вміщала 1250 осіб. Будівля була обладнана централізованим опаленням, електродвигунами для потреб обертової сцени та електричним освітленням від власного генератора.
Спочатку «Великий театр» Зелліна користувався популярністю серед лодзян, однак згодом кількість відвідувачів помітно скоротилася. Тому у 1912 році підприємець був змушений продати свої театри через їх збитковість.
Наприкінці Першої світової війни будівлю «Великого театру» використовували, як німецький військовий шпиталь. У 1920 році будівля театру згоріла.
Лодзький театр «Вікторія»
Серйозним конкурентом для театрів Фридерика Зелліна був театр «Вікторія». Це один із найстаріших професійних театрів Лодзі, який не зберігся до наших днів. Заклад мистецтва був створений з ініціативи керівника однієї з тодішніх польських театральних груп Юзефа Текселя. Він переконав власника лодзького готелю «Вікторія» Вільгельма Керна в необхідності відкриття театру. У 1877 році у внутрішньому дворику готелю було зведено одноповерхову будівлю, яка і стала приміщенням для театру під назвою «Вікторія».
В театрі ставили вистави театральні трупи під керівництвом режисерів Міхала Воловського (1895-1900) та Александра Зельверовича (1908-1909).
Театр «Вікторія» був одним із найпопулярніших театрів Лодзі наприкінці XIX століття. Про заклад згадується у романі Владислава Реймонта «Земля обітована»:
«Вони йшли вбитим асфальтом, що веде через двір готелю до будівлі театру, що стояв на задньому плані, освітлений великим електричним ліхтарем. Натовпи людей йшли до театру.
Карета за каретою зупинялася перед воротами готелю і викидала важких і здебільшого огрядних чоловіків і дуже одягнених жінок, які ходили, закутавшись під парасольками. Він знайшов своє місце в першому ряду поруч із Морицем і Леоном і повернувся обличчям до зали, заповненої зверху донизу найкращою публікою, яку міг собі дозволити Лодзь, він уважно дивився, час від часу вклоняючись ложам…».
У ніч з 6 на 7 травня 1909 року в будівлі театру «Вікторія» сталася пожежа. Приміщення театру сильно постраждало, повністю згоріли костюми та реквізити акторів. На жаль, нічого не було застраховано. Тож, один із найстаріших театрів Лодзі був втрачений назавжди.
«Талія» – театр для німецькомовної спільноти міста
Театр під назвою «Талія» з’явився у Лодзі в 1882 році. Ініціатором його відкриття став лодзький підприємець німецького походження Ігнацій Фогель. У його власності було чимало земельних ділянок, серед яких і ділянка на колишній вулиці Дзельна, 18 (сучасна Нарутовича, 20), на якій і з’явився театр «Талія».
В народі «Талія Театр» прозвали німецьким, оскільки його репертуар орієнтувався переважно на німецькомовну спільноту Лодзі. Тут ставили п’єси німецьких поетів та драматургів.
У міжвоєнний період, внаслідок скорочення німецької спільноти Лодзі, у будівлі розмістився Міський театр, який ще називали Польським. У 1921 році приміщення пережило пожежу. Після оновлення в колишньому театрі «Талія» розмістився танцювальний зал, а згодом тут з’явився кінотеатр.
Аматорські, літні та інші театри
Крім вищезгаданих театрів Лодзі, які існували на межі XIX-XX століть, в місті також діяли театри вар’єте та літні театри, а також приїздили театральні трупи з інших міст. Вони ставили вистави у садах ресторанів та в найбільших тодішніх готелях Лодзі.
Аматорські драматичні гуртки також існували на деяких великих промислових підприємствах. Подібні гуртки діяли при фабриках Кароля Шейблера, Юліуша Куніцера та інших відомих промисловців міста Лодзь.
Свої драматичні гуртки також мали різні товариства та об’єднання Лодзі. Наприклад, Товариство робітників текстильної промисловості «Єдність», співоче ремісниче товариство «Ліра» та інші.
