Втрачений назавжди: історія одного з найстаріших театрів Лодзі «Вікторія»

Театр «Вікторія» у місті Лодзь існував у другій половині XIX-на початку XX століть. Заклад культури знаходився на головній вулиці міста – Пьотрковській, поруч з відомим готелем «Вікторія». Власне, звідси й походить назва театру. Період процвітання театру «Вікторія» припав на час, коли ним керував відомий польський театральний діяч та режисер Олександр Зельверович. Однак тривав цей період недовго, бо незабаром будівля театру вщент згоріла. Так був втрачений один із перших постійних театрів Лодзі, пише lodz-trend.eu.

Передісторія появи театру «Вікторія»

Один із найстаріших театрів міста Лодзь «Вікторія» знаходився на вулиці Пьотрковській, 67. Перш ніж поринути в цікаву та непросту історію цього закладу мистецтва, розпочнемо з передісторії його появи. Починаючи з 1820-х років власники ділянки землі на сучасній Пьотрковській, 67 постійно змінювалися.

У 1829 році ділянкою заволодів ткач родом із Чехії Антоні Рейнгольд. Він зобов’язався утримувати тут лляно-бавовняну фабрику та звести дерев’яний будинок.

У документах, датованих 1846 роком, говориться, що власником маєтку на цій вулиці став Габріель Мей. На початку 1860-х років будинком, що на Пьотрковській, 67 заволодів Август Гусе, а пізніше його власником став брат Августа – Марчін Гусе.

Згодом все майно та земельна ділянка перейшли до рук одного із тогочасних впливових промисловців Лодзі Юліуша Куніцера. Через деякий час він продав ділянку ткачеві Вільгельму Керну.

У 1876 році Вільгельм Керн побудував на придбаній у Куніцера земельній ділянці готель з 30 номерами та рестораном. Заклад для відпочинку отримав назву «Вікторія».

Однак готель та ресторан не стали покликанням Керна – він здавав своє майно в оренду. У 1888 році власником готелю та ресторану став тодішній орендар Еміль Фройденберг.

Варто зазначити, що готель «Вікторія» та ресторан, які знаходилися на вулиці Пьотрковській, 67 користувалися великою популярністю серед жителів та гостей Лодзі. Це було не лише популярне місце для проживання та харчування, а й місце зустрічі тодішньої творчої еліти міста.

Юзеф Тексель та театр «Вікторія»

Театр «Вікторія» був побудований у 1877 році з ініціативи театрального актора та співака Юзефа Текселя. Саме він вмовив тодішнього власника готелю «Вікторія» Вільгельма Керна звести позаду закладу для відпочинку будівлю, яка слугуватиме для потреб театру.

Це була одноповерхова будівля, покрита руберойдом. Спочатку заклад мистецтва називався «театром Керна», однак згодом отримав назву «Вікторія», оскільки знаходився поруч з однойменним готелем.

Перша вистава на сцені театру «Вікторія» відбулася 2 жовтня 1877 року. Актори під керівництвом Юзефа Текселя поставили оперу «Сторінки королеви Марисеньки». Насолоджуватися театральними постановками у «Вікторії» глядачі могли впродовж театрального сезону 1877-1878 років.

Однак уже в лютому 1878 року театральна трупа Текселя вирішила на певний час залишити Лодзь та відправитися на гастролі містами тодішнього Королівства Польського.

Попри це Тексель не полишив ідеї керувати постійним театром у Лодзі. До міста театрал повернувся 3 грудня 1878 року. Разом з Людвігом Штумпфом він вирішив придбати театр «Вікторія» у Вільгельма Керна. Угода обійшлася Текселю та Штумпфу у 85 тис. рублів.

До слова, у договір купівлі-продажу театру «Вікторія» Керн включив безкоштовне користування для себе половиною театральної ложі.

Майже чотири роки Юзеф Тексель був співвласником одного з найдавніших театрів Лодзі. За цей час він суттєво модернізував будівлю. Було добудовано другий поверх та великий оркестровий зал, було зроблено прибудову біля входу, а також було проведене газове освітлення. Фасад театру був прикрашений пілястрами. А в приміщенні закладу до всього ще й відкрився буфет.

У «Вікторії» виступали відомі тодішні ансамблі, зокрема, Пухневського та Грабінського. На жаль, попри старання Текселя та акторів театру, інтерес до «Вікторії» серед лодзян був недостатнім. Театр також не отримував жодної допомоги від влади чи заможних промисловців. Доходів від продажу квитків не вистачало на те, аби покрити витрати на утримання театру.

Польські дослідники історії театру пояснювали низьку відвідуваність «Вікторії» в перші роки її існування тим, що «потреба у постійному театрі ще не стала необхідністю для більшості жителів Лодзі».

Тож, під загрозою фінансового краху Юзеф Тексель відмовився від управління «Вікторією» та передав свої права на половину майна Штумпфу. У 1882 році Тексель знову відправився на гастролі разом зі своєю театральною командою.

Попри свій гіркий досвід управління театром «Вікторія» Тексель не забував про Лодзь і охоче відвідував місто разом зі своєю театральною трупою. А у 1890 році прийняв рішення назавжди оселитися у Лодзі.

Цікаво, що життєві дороги знову приводили його до театру «Вікторія». Останні роки свого життя Тексель працював у «Вікторії» квитковим касиром. Помер ініціатор одного з найперших постійних театрів Лодзі у 1904 році.

Період процвітання «Вікторії»

У 80-90-х роках XIX століття на сцені театру «Вікторія» часто ставили опери та водевілі, а також виступали фокусники-ілюзіоністи. Проте, як писали тодішні лодзькі газети «репертуар театру не мав високого мистецького рівня». Окрім цього відвідувачі звертали увагу на стіни, «пофарбовані поганою липкою бронзовою фарбою» та скаржилися на газовий двигун, який працював у тісному дворі та насичував повітря викидами.

Впродовж 1903-1905 років театр «Вікторія», який тоді іще називали Польським або Міським театром, очолював драматург та театральний діяч родом зі Львова (Україна) Мар’ян Гавалевич. Йому вдалося сформувати хорошу акторську трупу, а в репертуарі театру з’явилося багато польських та закордонних вистав.

Однак період процвітання лодзького театру «Вікторія» припав на 1908-1909 років. Впродовж цього театрального сезону закладом мистецтва керував відомий і шанований польський актор, режисер та театральний діяч Олександр Зельверович.

Він підібрав чудовий акторський склад для драм та водевілів, які ставили на сцені театру. Театральний колектив «Вікторії» складався з близько 40 акторів, серед яких були: Владислав Грабовський, Кароль Боровський, Марія Домбровська, Казімєж Юноша-Степовський, Ядвіга Жмієвська та інші.

Театральний сезон у «Вікторії» під головуванням Олександра Зельверовича відкрився п’єсою «Весілля» авторства польського драматурга Станіслава Виспянського. Вистава відбулася у щільно заповненій театральній залі. Побачити постановку п’єси прийшли тодішні впливові лодзькі фінансисти та промисловці разом зі своїми дамами.

Прем’єра вистави завершилася бурхливими оваціями в адресу Олександра Зельверовича та його акторів. Впродовж театрального сезону 1908-1909 років актори театру ставили комедії легкого змісту та п’єси з більш глибоким змістом. Кожна вистава збирала повен зал глядачів. А тодішня лодзька преса писала, що під керівництвом Зельверовича театр «Вікторія» на високому рівні виконує свої культурні завдання.

Пожежа в театрі

Одного пізнього травневого вечора 1909 року гостей готелю «Вікторія» налякав звук пожежного клаксона. Кінна пожежна машина з бочками та драбинами мчалася у двір готелю «Вікторія», де поруч знаходився однойменний театр.

Усе подвір’я уже було затягнуте їдкими клубами диму – палав театр «Вікторія». В цей час режисер театру Олександр Зельверович був на вечірній прогулянці вулицею Пьотрковського. Він швидко примчався до театру, наче передчуваючи, що горить саме він. Актор допоміг пожежникам врятувати реквізитора, який на момент пожежі знаходився в прибудові театру.

Театр «Вікторія» згорів майже повністю, від нього лишилися лише обгорілі стіни. Згорів також і весь реквізит та костюми акторів. На жаль, майно не було застрахованим, тож Олександр Зельверович та його колектив фактично залишилися ні з чим.

У відбудованій після пожежі будівлі театру «Вікторія» було облаштовано палац для катання на роликових ковзанах. У 1911 році в приміщенні колишнього театру було відкрито кінотеатр під назвою «Казино», а з 1945 року тут почав працювати кінотеатр «Полонія».

Comments

.,.,.,.