Коротка історія кінотеатру “Młoda Gwardia”, якого більше не існує

З плином часу та зміною потреб глядачів кіно змінюються і кінотеатри. Сучасні можливості кінотеатрів практично не обмежені – відвідувачі можуть з найбільшим комфортом та високоякісним звуком і зображенням переглянути новинки світового кінематографу на будь-який смак та вподобання. Однак кінотеатри минулого також свого часу були чудовими локаціями для дозвілля, розповідає сайт lodz-trend.eu.

Колись у Лодзі впродовж багатьох десятиліть працював кінотеатр “Młoda Gwardia”, який у наш час не працює. Чим був знаменитий кінозал, цікаві факти з його історії – читайте у матеріалі нижче. 

Кінотеатр, який відкрив дядько Юліана Тувіма

Історію кінотеатру “Młoda Gwardia” в Лодзі пов’язують з іменем родича видатного польського письменника Юліана Тувіма – Юліаном Шройтом. Юліан Шройт був людиною такою ж талановитою, як і його знаменитий племінник, він одним з перших в Лодзі, хто почав займатися аматорським кіновиробництвом. У ті роки кінематограф тільки розпочинав свою історію, тому таких аматорів-ентузіастів у Лодзі бракувало. Тим не менше, Юліан Шройт вирішив зайнятися саме цією сферою і запустити в місті кінотеатр.

Задум було успішно втілено у реальність – у жовтні 1908-го року було офіційно відкрито кінотеатр з назвою “Bio-Express”. Заклад ще на етапі проєктування мав свою унікальність – справа в тому, що він був створений спеціально під потреби кінотеатру, і був лише третім таким кінотеатром у місті Лодзь. 

Кінотеатр не був найбільшим – кількість глядацьких місць не перевищувала 300, однак, в цілому, повністю відповідав потребам закладів такого типу. Талановитий Шройт облаштував тут каси, зал очікування, проекційну кабіну, обладнав приміщення протипожежною системою.

Історія кінотеатру у воєнні та міжвоєнні роки

Кінотеатру не судилося процвітати у подальші роки – справа в тому, що розпочалася славнозвісна Перша світова війна, і умови для успішної роботи були неможливими. Зі зміною у геополітичному плані відбулися і зміни в керівництві кінотеатру. Новий власник – нові зміни, тож одразу змінилася назва закладу на “Сфінкс”.

У країні назрівала фінансова криза, яка торкнулася і кінотеатру. У той час його перетворили у звичайний театр (вистави показувати було дешевше, аніж забезпечувати технічну роботу та покази фільмів). Так тривало недовго – у 1916-му році будівлю закрили на реконструкцію, а тоді відновили роботу кінотеатру, перейменувавши його на “Адмірал”.

У міжвоєнний період кінотеатр знову реконструювали, вкотре його перейменувавши та суттєво збільшивши кількість глядацьких місць у залі – відтоді одночасно там могло перебувати майже 500 відвідувачів. Тоді ж нове керівництво подбало і про технічне оновлення кінотеатру, забезпечивши його новий потужним обладнанням для показів звукового кіно, яке тільки почало набирати обертів у всьому світі.

Коли розпочалася Друга світова війна, кінотеатр не зачинявся, а продовжував свою роботу. Щоправда, цього разу ним керували німці. На диво, нові власники не змінювали назви, внесли корективи лише у репертуар кінотеатру – тут почали показувати нацистські пропагандистські стрічки, що було цілком типовим явищем для цього періоду в історії.

Після війни кінотеатр продовжував працювати, однак вкотре – зі зміненою назвою: цього разу його назвали “Hel”. Ще через декілька років його перейменували на кінотеатр “Młoda Gwardia”, зробили велику реконструкцію, замінили застарілі довоєнні проектори. 

Навіть попри такі зміни, кінотеатр не зажив доброї слави – його, радше, вважали кінотеатром другого сорту. У деяких джерелах можна знайти інформацію, що тут було завжди брудно та неохайно, однак ніде правди діти – вдале розташування (серце міста) та оптимальна вартість квитків були запорукою для фінансового успіху.

1992-го року кінотеатр “Młoda Gwardia” назавжди зник з мапи Лодзі. Довгий час будівля пустувала, згодом тут відкрили магазин з косметикою.

Comments

.,.,.,.