Місця духовності і краси: топ театрів міста Лодзь

Театральне мистецтво вважається однією з найдавніших форм художньої творчості. Театр занурює глядачів в особливий і прекрасний світ – той, що існує на сцені. Театральна публіка стає свідками, як той чи інший літературний твір оживає у сценічних образах. Однак театр – це не лише актори. Це і невидима на перший погляд робота режисера-постановника, це також і музика, і хореографія, а також робота художників, декораторів, дизайнерів, візажистів, пише lodz-trend.eu.

Місто Лодзь може похвалитися чималою низкою театрів. Розглянемо в матеріалі найвідоміші театри міста другої половини XX-початку XXI століть.

Великий театр

Офіційне відкриття Великого театру у Лодзі відбулося 19 січня 1967 року. Театр є мистецьким продовжувачем Лодзької опери, яка існувала у місті з 1954 до 1966 року.

Мистецький заклад повністю відповідає своїй назві, адже є другим за величиною оперним театром у Польщі та одним із найбільших в Європі. Будівництво приміщення Великого театру розпочалося у 1949 році та тривало 17 років. Будівля Великого театру була побудована у стилі соцреалізму – стилю, який панував у СРСР та країнах, які опинилися під впливом СРСР після Другої світової війни (Польща була однією з них).

Глядацька зала театру спочатку вміщала 1270 осіб, а після реконструкції, яка відбулася у 2003 році – 1074 особи. У 2013 році будівля Великого театру у Лодзі була повністю оновлена. Ремонтні роботи тривали понад рік.

Перша вистава на сцені театру відбулася 19 січня 1967 року. Тодішнім директором закладу був Станіслав Піотровський, а художнім керівником – Зигмунт Латошевський. Лодзькій публіці було презентовано постановку опери на 4 дії «Галька» польського композитора Станіслава Монюшка.

За роки своєї діяльності лодзький Великий театр представив глядачам сотні прем’єр, серед яких були оперні та балетні твори, мюзикли та оперети.

А на сцені театру неодноразово виступали артисти світового рівня: Ренато Брусон, Вікторія де лос Анхелес, Микола Гедда, Андреа Бочеллі, Барбара Хендрік та багато інших.

З 1968 року Великий театр у Лодзі є організатором Міжнародного фестивалю балету «Лодзькі балетні зустрічі».

Театр ім. Стефана Ярача

Цей театр вважається одним із найстаріших у Лодзі. Його історія розпочалася в далекому 1888 році, коли актор та режисер Луціан Косцелецький виявив ініціативу започаткувати у місті постійний театр.

Спочатку актори театру ставили вистави на сцені театру «Вікторія», адже свого приміщення для театральних дійств ще не мали. Паралельно виступали на сценах інших тодішніх театрів Лодзі, наприклад, у «Великому театрі» Фридерика Селліна.

Однак після того, як у травні 1909 року театр «Вікторія» вщент згорів, акторська група Польського або як іще його називали Лодзького театру перебралася в приміщення на вулиці Цегляній. Пізніше ця вулиця була названа на честь актора та письменника Стефана Ярача.

До Першої світової війни на сцені театру глядачі могли побачити класичний репертуар, а саме п’єси Вільяма Шекспіра, Олександра Фредро, Генріка Ібсена та інших. Були в репертуарі також і легкі комедійні п’єси.

У 1911 році приміщення театру згоріло – заклад відновив свою роботу у 1920 році. У міжвоєнний період Лодзький театр неодноразово змінював керівників. Ним керували Олександр Зельверович, Арнольд Шифман, Кароль Адвентович, Станіслава Висоцька та інші. В репертуарі закладу була світова класика, а також постановки сучасної на той час польської та зарубіжної драми.

Під час Другої світової війни театр припинив свою діяльність. Впродовж 1945-1949 років приміщення театру слугувало для Театру Війська Польського. У 1949 році заклад мистецтва отримав відому для лодзян назву – театр ім. Стефана Ярача. В 40-60-х роках театр часто зіштовхувався з цензурою, а, отже, далеко не всі постановки могли бути продемонстровані глядачам. В репертуарі того часу були представлені п’єси світових класиків, політичні п’єси, а також музичні та комедійні вистави.

У 70-90-х роках XX століття на сцені театру почала з’являтися сучасна польська та зарубіжна драматургія. Особливу популярність театр здобув в часи, коли ним керував польський режисер та сценарист Богдан Гусаковський (1979-1992 рр.). За його керівництва заклад став одним із кращих театрів Польщі.

Театр «Повшехни»

Ще одним відомим театром міста Лодзь є театр «Повшехни». Він розпочав свою діяльність у травні 1945 року в приміщенні, яке знаходиться на вулиці Легіонів, 21. Першим керівником театру Департамент культури і мистецтва Лодзького воєводського управління призначив Мечислава Ставського. А дебютною виставою театру стала інсценізація повісті «Партизани» Всеволода Іванова. Режисером вистав був Казімєж Вільмановський.

У вересні 1945 року театр став другою сценою Театру Війська Польського. «Повшехни» відновив свою самостійність у 1948 році. Тоді театр очолив видатний актор Кароль Адвентович.

У 1951 році лодзький театр «Повшехни» відправився у своє перше закордонне турне. Керівницею закладу на той час була Ядвіга Хойнацька. Завдяки її зусиллям репертуар «Повшехни» суттєво урізноманітнився. Лодзька публіка могла насолодитися класикою: «Приборкання норовливої» Вільяма Шекспіра, «Удаваний хворий» Жана-Батіста Мольєра, «Дами і гусари» Олександра Фредро, «Підступність і любов» Фрідріха Шиллера та ін..

Від моменту заснування театр «Повшехни» змінив не одного керівника. Кожен з них приносив нові ідеї, нове бачення подальшого розвитку закладу мистецтва.

Наприклад, кінорежисер Роман Сикала, який керував театром в 60-х-на поч.70-х рр. XX ст. робив акцент на сучасній польській драматургії, а також познайомив лодзьку публіку з англо-американською драматургією.

В середині 1990-х років театр «Повшехни» опинився перед загрозою закриття. Заклад в не найкращі його часи очолила режисерка та театрологиня Єва Пілавська. Завдяки своїм реформаторським здібностям Пілавській вдалося не лише врятувати театр від ліквідації, а й вивести його на новий рівень.

З 1994 року театр організовує Міжнародний фестиваль приємних та неприємних вистав.

Новий театр ім. Казімежа Деймека

Новий театр ім. Казімєжа Деймека був заснований у 1949 році. Біля витоків створення цього закладу мистецтва стояла «Група молодих акторів» на чолі з актором та режисером Казімєжем Деймеком. Саме він став першим директором театру та очолював його з перервами впродовж багатьох років.

Варто зазначити, що театр з’явився в період, коли Польща знаходилася під впливом СРСР, а тодішнім панівним напрямом в мистецтві був соціалістичний реалізм. Тож, в перші роки діяльності репертуар Нового театру був політично заангажований та орієнтувався на робітничий клас.

З часом репертуар закладу позбувся цензури та почав демонструвати глядачам інсценізації світових класиків, польську сучасну драму та іноземні драми.

Театр має велику та малу сцени. У 2008 році Новому театру у Лодзі було присвоєно ім’я його засновника та першого директора – Казімєжа Деймека.

Малий театр

Цей театр, дійсно, відповідає своїй назві. Заклад мистецтва з однією сценою та глядацькою залою, яка може вмістити 135 осіб, з’явився у 2009 році. Ініціатором його заснування став актор та режисер Маріуш Пілавський.

Театр зайняв приміщення колишнього цеху в торговельно-розважальному комплексі «Мануфактура». Як відомо, в минулому «Мануфактура» була фабрикою лодзького підприємця Ізраїля Познанського. Після ревіталізації, яка відбулася у місті на поч. XXI ст., фабрика отримала нове життя – в приміщеннях колишніх цехів і майстерень з’явилися ресторани, кав’ярні, магазини, книгарні. Серед них з’явився і Малий театр, який попри свою компактність полюбився лодзянам та гостям міста.

Comments

.,.,.,.